Музей історії міста Києва презентує історичний виставковий проєкт«Київський оберіг», що розкриває тему сакральних уявлень, які з давніх часів формували духовний світ людини. Віра у надприродні сили, у здатність певних предметів і символів захищати, оберігати та надавати сили супроводжує людство від найдавніших культур до сучасності. У центрі експозиції – феномен оберегу, що проходить крізь усі етапи історії: від особистих амулетів до державних символів. Виставковий простір побудована на трьох рівнях охоронних практик – індивідуальному, побутовому та суспільно-презентаційному. Особистий оберіг – це предмет, що несе індивідуальний сенс і відображає зв’язок людини з родом, світом і власною долею. У давнину це були природні матеріали – камінці, ікла, кістки, символічні підвіски, що пізніше співіснували з християнськими святинями – натільними хрестиками, іконками. У часи війни особисті обереги – фото родини, дитячий малюнок, кулон із тризубом – стають джерелом віри та сили, уособленням дому та любові. Побутова магія охоплює символи, що зберігають рід і життєвий лад. Це обереги оселі – сволоки, рушники, печі, декоративні розписи, дідухи, різдвяні павуки. У воєнний час ці речі набувають особливого змісту: вони стають точкою опори, часткою дому, що беруть із собою під час евакуації, передають як знак турботи й пам’яті. Офіційно-презентаційний рівень відображає охоронні символи громади та держави. Від священних дерев і язичницьких капищ до сакральної топографії християнського Києва, де Оранта Софії Київської і Архангел Михаїл стали духовними покровителями міста. У новітній історії – це державні обереги: прапор, герб, тризуб, рушники та стяги з фронту. Вони є символами єдності, віри у перемогу та незламності народу. «Оберіг – це не лише предмет, це духовна сутність, де поєднані пам’ять, віра і любов. Він продовжує жити у сучасному місті, у наших родинах, у воєнному досвіді – як свідчення тяглості традицій і сили українського духу. Через символіку оберегів проявляється наша колективна ідентичність – внутрішній код незламності, що робить нас частиною історії і водночас її творцями. Від давніх амулетів до національного прапора, від вишитої сорочки до татуювання з тризубом – усі ці форми об’єднані одним сенсом: прагненням зберегти себе, свій рід і свою землю. Сакральні символи, що супроводжують українців упродовж тисячоліть, до сьогодні є живими й актуальними. Під час повномасштабної війни вони лишаються символом віри, опору та сили», – підкреслює Вікторія Муха, генеральна директорка Музею історії міста Києва. Особливе місце на виставці займає тема оберегу в найтемніший і найтрагічніший для країни період – під час війни. Символічними оберегами найчастіше стають речі, що поєднують військових із родиною – листи, фотографії, предмети з рідної оселі, безцінні дрібниці, виготовлені власноруч близькими людьми. Або ж – своєрідні «трофеї», свідки доброї вдачі, набуті на власному шляху боротьби. Осколок кулі, що пролетів повз і наче «зберіг» життя, зупинившись в одну мить. Каска, вервиця чимедальйон, що пройшли крізь ворожий вогонь. На виставці представлені особисті речі українських військових, що захищали та вселяли в них віру у найтяжчі хвилини на фронті. Також у партнерстві з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметовадемонструються особисті обереги та відеоісторіїукраїнців, які пережили окупацію, втратили домівки та змушені були поспіхом тікати від небезпеки військових дій