Завідувач філії:
Наталя Володимирівна Білоус
Телефон:
38 ( 044) 278 13 24
Пошта:
sergelifarmuseum@gmail.com
Рік створення:
На етапі створення
Адреса:
На етапі створення
Напрямок діяльності:
Культура
Розклад роботи:
Музей Сержа Лифаря — філія Музею історії міста Києва, організована у 2019 році.
Серж Лифар (Сергій Михайлович Лифар, фр. Serge Lifar, 20 березня (2 квітня) 1905, Пирогів, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 15 грудня 1986, Лозанна, Во, Швейцарія) — український балетний танцівник та хореограф, відомий як один із найвидатніших танцівників XX століття. Був засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За 26 років роботи в Опері Лифар виховав одинадцять зірок балету.
Сергій Лифар народився 20 березня (2 квітня) 1905 року (за іншими даними — 2 (15) квітня 1904 року) в тодішньому передмісті Києва селі Пирогів або ж у селі Віта-Литовська, у родині помічника лісничого Трипільсько-Вітянського лісництва Михайла Яковича Лифаря та його дружини Софії Василівни Марченко. У метричній книзі церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього села Пирогова, парафіянами якої була родина Лифарів, є запис про його народження 20 березня та хрещення 10 квітня 1905 року. Родина Лифарів мала глибоке козацьке коріння. Пізніше Сергій Михайлович згадував, як, гостюючи в свого діда у Каневі, слухав розповіді про героїчне минуле України та розглядав «пожовклі вицвілі грамоти з восковими печатками, що ними нагороджували Лифарів українські гетьмани та кошові отамани великого Війська Запорізького». У 1913 році Сергій пішов навчатися до Імператорської Олександрівської гімназії. Пізніше продовжив навчання у 8-й Київській гімназії. Хлопчик був наділений тонким музичним чуттям. З дитинства Лифар співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці у професора Воячека, відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії. Але визначальною в його долі стала зустріч із Броніславою Ніжинською, сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. Саме її київська балетна студія «Школа руху» і стала для 17-річного Сергія першим кроком до вершин слави. Україна, Київ до кінця життя лишилися світлою мрією Лифаря. «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив він.
Вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль вкотре запропонував Сержу Лифарю стати громадянином країни і звернувся до нього:
«Мосьє Лифар! Ви зробили для Франції стільки, скільки мало хто із знаменитих французів. Чи не час вам стати французом і за паспортом?». Лифар відповів: «Щиро вдячний, пане президенте, за вашу пропозицію. Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна». Він так і залишився власником паспорту Нансена, «персоною без громадянства» — не міг зректися свого коріння, предків, землі, де він народився. Уже відлучений від театру, він одного разу прийшов до Гранд-Опера у вишиванці, а потім поділився найзаповітнішою мрією: «Мрію повернутися в Україну. Проте вдома мене, на жаль, ніхто не знає, а у Франції — забули».
Олесь Ільченко згадував, що йому Валерій Парсегов, який був знайомий з Сержем Лифарем, розповідав, що Лифар в розмові з ним підкреслював своє українське походження.
Музей перебуває на етапі створення та пошуку належного приміщення, адже має стати майданчиком для підтримки сучасної хореографії та перформансу, розвитку балетної та театральної критики. А також артистичним простором та платформою для обміну між експертами з музейної, мистецької, театральної, креативної сфери в Україні та за кордоном.
Питання приміщення музею потребує якнайскорішого вирішення спільними зусиллями небайдужих киян, музейників та київської міської адміністрації. Серж Лифар — непересічна екстраординарна особистість, киянин і геніальний танцівник, якому вдалося підкорити європейські сцени, балетмейстер, педагог, колекціонер, доля якого відбиває драматичні сторінки київської та європейської історії ХХ сторіччя.
Для забезпечення найкращого сервісу, ми використовуємо такі технології, як файли cookie, для зберігання та/або доступу до інформації про пристрій. Згода на використання цих технологій дозволить нам обробляти такі дані, як поведінка веб-переглядача або унікальні ідентифікатори на цьому сайті. Відмова або відкликання згоди може негативно вплинути на певні опції та функції.