В цьому році відзначається 260 років із часу народження Андрія Івановича Меленського (1766-1833) – першого міського архітектора Києва у 1799-1829 роках.
Постать Меленського дуже знакова в історії нашого рідного міста. Як сьогодні виглядає місто багато в чому є заслугою А. Меленського. Протягом 30 років він керував губернською креслярнею, брав участь у складанні генерального плану Києва 1803-1809 роках. Проведені під керівництвом Меленського містобудівні заходи значною мірою визначили сучасний характер планувальної структури центральної частини міста. Андрій Меленський увійшов в історію київської архітектури як видатний інтерпретатор класичного стилю.
Містобудівні засади
Історична своєрідність планування Києва полягає в тому, що він внаслідок дуже пересіченого рельєфу витягнувся вздовж Дніпра у вигляді ніби трьох поселень. Поділ, Печерськ, Верхнє місто – ці частини міста розвивались до деякої міри самостійно й існували відокремлено майже до кінця XVIII ст. Злиття окремих частин міста в єдине ціле в кінці XVIII – на початку ХІХ ст. було основним завданням будівництва міста, яке могло бути остаточно вирішене тільки після впорядкування внутріміських шляхів сполучення. Діяльність А. Меленського на посаді міського архітектора тісно зв’язана з будівництвом доріг на території міста.
Андрію Меленському належить ідея прокладання важливих магістралей міста, зокрема, Олександрівської (нині вул. Сагайдачного і вул. М. Грушевського) та Васильківського шосе (нині вул. Велика Васильківська), а також Хрещатика, який у середині ХІХ ст. став головною вулицею Києва. У цей же час – 1806, 1809, 1811 рр., проєктувалася забудова нового району Києва – Двірцева частина (Липки), щоб поєднати його з Хрещатою долиною.
Великого значення для дальшого розвитку міста мала забудова Хрещатої долини, яка привела до злиття Софійської частини, Печерська і Подолу в єдине місто. Незважаючи на те, що Хрещатик знаходився немовби в центрі міста, він спочатку забудовувався досить повільно.
Найбільш визначною спорудою на Хрещатику на початку ХІХ ст. був будинок київського театру – перша громадська споруда на цій магістралі (будинок не зберігся, на цьому місці нині стоїть Національний центр «Український дім»). Місце для будівництва було обрано дуже вдало, бо воно лежало на однаковій відстані від усіх трьох частин міста. Крім того, воно знаходилося на новій магістралі – Хрещатику, яка мала стати центральною вулицею міста. Міський театр, зведений за проєктом А. Меленського у 1803-1806 рр., мав важливе значення для подальшої забудови Хрещатику. Велика для тих часів за своїми розмірами будівля театру внесла в композицію вулиці певний масштаб, який визначив характер будівництва житлових і громадських будинків на Хрещатику.
Будівництво в стилі класицизм
Одним із перших творів А. Меленського в Києві є колона Магдебурзькому праву збудована в 1802 – 1808 рр. За задумом це одна з найбільш цікавих споруд Меленського, в якій відчувається чистота форм, властива цьому майстру. Пам’ятник – найстаріший з усіх існуючих на сьогодні київських монументів, один з небагатьох збережених у місті ампірних споруд.
Ще до пожежі 1811 р. в Києві розпочалося будівництво ряду церков. Андрій Меленський був палким шанувальником класицизму, тому у всіх його спорудах видно стрункі колони, витончені ротонди і напівкруглі арки, властиві цьому архітектурному стилю. У 1800-1807 рр. на Покровській вулиці, що на той час була однією з центральних вулиць Подолу, зводиться церква Миколи Доброго. Західний фасад церкви – стильний чотириколонний портик з трикутним фронтоном і дві круглі вежі – дзвіниці з напівсферичними куполами. На жаль, церква була зруйнована в 1930-ті рр.
Андрій Меленський першим привніс до Києва церкви-ротонди – незнані до того в місті. У 1808-1810 роках будується церква-ротонда на Аскольдовій могилі. Архітектор А. Меленський вдало використав тему круглого храму, яка в епоху класицизму була дуже поширена. Напівсферичний купол створює прекрасне логічне завершення композиції будівлі. За словами мистецтвознавця Ф. Ернста, у ХІХ ст. ця характерна для доби класицизму будова стала однією з найулюбленіших у киян та відвідувачів Києва. Розміщене на схилах гори, навкруги церкви, кладовище мало низку могил відомих киян. У 1930-ті роки кладовище було закрито, а Свято-Миколаївська церква –ротонда на Аскольдовій могилі у 1934-36 роках перебудована на павільйон. Церква відновлена в 1997 р.
У 1808-1814 роках поблизу Поштової площі споруджується кам’яна церква Різдва Христового. Проєкт цієї церкви зберігся з підписом А. Меленського. Це одна з візитівок Поштової площі та усього Подолу. Храм відомий насамперед як «Шевченкова церква».
Будівництво почалося 1808 року під особистим керівництвом автора проєкту. Уже 1809 року було зведено стіни і перекрито на зиму тимчасовим дахом, а на початок 1811-го – була готова дзвіниця, на яку повісили частину дзвонів. Катастрофічна пожежа 9 липня 1811 року, що знищила практично весь Поділ, призупинила будівництво. Сам храм від вогню не постраждав, згоріли тільки деякі дерев’яні предмети, залишені поза церквою, серед яких старий іконостас. Парафіяни, що розорилися, вже не могли як раніше жертвувати, і будівельні роботи сповільнилися. Кладка купола завершилася лише 1813 року. У лютому 1814 року новозбудовану церкву Різдва Христового освятили.
6-7 (18-19) травня 1861 року в церкві Різдва на Подолі встановили труну з прахом поета Тараса Шевченка, яку перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. Панахиду за поетом при чисельному зібранні киян відслужив благочинний церков Подолу протоієрей Петро Лебединцев і настоятель храму священник Йосип Желтоножський. Після цього в народі храм стали називати «Шевченковою церквою». У 1935 році храм Різдва Христового закрили. Деякий час приміщення використовували як гуртожиток. Наступного року його варварськи знищили разом із багатьма іншими пам’ятками української історії та архітектури.
У 2002-2005 роках храм Різдва Христового відбудували як визначну пам’ятку, пов’язану з Тарасом Шевченком. Відтворення храму Різдва Христового на Поштовій площі повернуло Києву чудову пам’ятку архітектури та історії – «Шевченкову церкву» і збагатило панораму Подолу.
Відбудова Подолу після пожежі 1811 р.
Пожежа 9 липня 1811 р., що знищила майже всю забудову Подолу, дала поштовх докорінним змінам. Андрій Меленський розробив свій план розбудови цієї частини міста. Головною ідеєю плану було збереження старої радіальної системи вулиць середньовічного міста, враховано наявну систему комунікацій, водостоків, а також вцілілі після пожежі кам’яні споруди.. Цей план був відхилений, а планування Подолу після пожежі довірили петербурзькому архітекторові В. Гесте, який зробив прямокутну сітку, не враховуючи місцевий рельєф і колишнє радіальне планування . Саме А. Меленський наблизив до природного ландшафту прямокутну планувальну основу В. Гесте.
Після пожежі 1811 р. повністю була оформлена Контрактова площа. Був прийнятий проєкт В. Гесте – комплекс споруд, що об’єднав би магістрат, Контрактовий будинок і пошту. Все це у вигляді симетричної композиції з магістратом в центрі. З усього комплексу в 1817 р. була споруджена лише права частина. Будівництвом Контрактового дому керував А. Меленський.
Підчас відбудови церков і цивільних споруд Меленський зазвичай не зберігав їх первісного вигляду. Він в даному разі виступав як носій естетичних принципів, що утвердилися в той час в архітектурі. Поза класицизмом він не уявляв своєї творчості. Ось чому навіть при незначних перебудовах будівель архітектор надавав їм риси класицизму. Лише тоді, коли він мав справу з унікальними пам’ятками минулих століть, Меленський зберігав їх первісний вигляд. Прикладом може бути відбудова Богоявленської церкви Братського монастиря.
Від пожежі на Подолі найбільше постраждав комплекс споруд Свято-Флорівського Вознесенського монастиря. Архітектор А. Меленський займався створенням його архітектурного ансамблю, йому вдалося гармонійно поєднати стилі бароко і класицизму. Він не лише реставрував споруди, а й спорудив нові. В 1821 р. Меленський відбудував дзвіницю монастиря, а в 1824 р. Воскресенську церкву з напівкруглою колонадою, до якої ведуть двоє красивих сходів. За своїм характером ця споруда нагадує скоріше цивільну, ніж церковну будівлю. Церква чудово гармоніює з усім ансамблем монастиря і оточуючою природою. Будинок ігумені, побудований у 1818-1821 роках за проєктом А. Меленського в стилі класицизму є одним із кращих творів архітектора.
На вул. Хорива,13/11 зберігся будинок знаменитого архітектора А. Меленського. Це яскравий зразок типової подільської забудови в стилі класицизму початку ХІХ ст.
У 1829 році Андрій Меленський залишив службу за станом здоров’я, але продовжував практику архітектора. Помер у 1833 р., похований на Щекавицькому кладовищі, де на могилі встановили пам’ятник, архітектура якого привертала увагу мистецтвознавців, художників і фотографів. Опис цього пам’ятника зустрічаємо в провіднику «Київ» за 1930 р. : «Один з найцікавіших надгробків у вигляді піраміди з урною під нею..». Щекавицьке кладовище знищено у 1930-ті роки. Надгробок пропав у 1950-ті роки.
За проектами архітектора А. Меленського було споруджено понад 50 визначних архітектурних пам’яток і містобудівних об’єктів. Будинки, зведені у стилі класицизму за його проєктами або споруджені чи перебудовані за його участю та під його керівництвом, донині існують в історичній забудові міста. Андрій Меленський був першим головним архітектором міста, а зараз його називають батьком нової епохи у розвитку київської архітектури. Він особистість, яка зробила Київ таким, яким ми бачимо його сьогодні.
