У цей день, 23 червня 1917 р. (за старим стилем – 10 червня 1917 р.), Центральна Рада схвалила й урочисто проголосила І Універсал на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді в Києві, за яким визначалося право України на автономію.
Від часу створення (20 березня 1917 р.) Центральна Рада прагнула визначити правовий статус України у складі російської держави. Уже 8 квітня 1917 р. вона скликала Український національний з’їзд, що зібрав близько 600 делегатів і гостей зібрання. На цьому форумі було підтримано пропозицію Центральної Ради щодо національно-територіальної автономії та доручено їй представляти інтереси українського народу перед Тимчасовим урядом. Однак «Декларацію Української Центральної Ради» з вимогою автономії російська влада зрештою відхилила.
Така позиція російського уряду спонукала українських державних діячів до подальших кроків у вирішенні національного питання в контексті визначення форми державного правління. 28 травня 1917 р. відкрився І Всеукраїнський національний з’їзд, на якому було оголошено результати перемовин із російською стороною та підтверджено ініціативи Центральної Ради щодо запровадження автономного ладу в Україні, а також складання відповідного законодавчого акту та скликання представницького форуму.
За таких складних суспільно-політичних обставин розпочалася підготовка до скликання ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, під час роботи якого було оприлюднено (23 червня 1917 р.) І Універсал на засадах автономії української держави.
Основні положення документа були такі:
проголошення національно-територіальної автономії України;
надання Центральній Раді статусу найвищого державного органу в Україні;
необхідність скликання Українських зборів – законодавчого органу української держави.
Універсал спонукав до самоорганізації громадян і закладення основ автономного устрою. Кожна адміністративно-територіальна одиниця повинна була встановити взаємовідносини з центральним органом державної влади України. Передбачалося повернення частини податків сплачених до російського казначейства у національну скарбницю та встановлення регулярного обов’язкового збору на «рідну справу».
У прикінцевих положеннях І Універсалу зазначалося: «Народе Український! В твоїх руках твоя доля. В сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ [робітників], народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним».
Відповідно до положень І Універсалу Центральна Рада по суті взяла на себе функції державного управління, що стало черговим етапом Української революції 1917–1921 рр. у процесі розбудови суверенної держави.
24 червня того ж року І Універсал було урочисто проголошено на Софійській площі, де також відбулися святкове богослужіння та військовий парад.
Текст документу було опубліковано в офіційному друкованому органі Центральної Ради – «Вісті Української Центральної Ради». 1917. № 9 (травень). Періодичне видання виходило впродовж квітня–листопада 1917 р., загалом було опубліковано 25 номерів, у тому числі 19 – Малою Радою (до липня 1917 р. – Комітетом Української Центральної Ради), а решта – Президією Центральної Ради.
Склала:
В.о. завідувача відділу «Київ періоду новітньої історії» Ганна АНДРІЯКА
17.06.2026 р.
