Сьогоднішній Київ важко уявити без архітектури Едуарда Брадтмана, Георгія Шлейфера, Павла Альошина, і, звісно ж, Владислава Городецького — автора всім відомого «Будинку з химерами». В свій час, Городецького порівнювали зі знаменитим іспанським архітектором Антоніо Гауді.
Владислав Городецький народився 4 червня 1863 року в селі Шолудьки сучасної Вінницької області, а в 16 років переїхав до Одеси, де навчався в реальному училищі при лютеранській церкві Святого Павла. Вищу освіту український «Гауді» здобув у Петербурзі, закінчивши Академію мистецтв, після чого переїхав до Києва, де прожив 30 років, залишивши після себе понад 30 будівель, не лише в Києві, а й у інших містах України.
В 1897–1899 роках під керівництвом Владислава Городецького було збудовано будівлю Першого міського музею (сучасного Національного художнього музею України). Оскільки на той час Городецький був власником бетонного заводу «Тон», споруду звели з бетону з дотриманням усіх пропорцій і канонів класичної архітектури. У верхній частині музею й сьогодні можна побачити горельєф під назвою «Тріумф мистецтв», а перед музеєм — скульптурні зображення левів, що охороняють музей уже понад 100 років.
Іншими важливими спорудами, зведеними за проектом та під керівництвом Городецького, стали римо-католицький костел Святого Миколая, відомий своєю готичною архітектурою, та караїмська кенаса, збудована в 1900 році й оздоблена у мавританському стилі.
Будинок своєї мрії, відомий усім під назвою «Будинок з химерами», Владислав Городецький збудував у 1902–1904 роках. Згідно з однією з легенд, він звів його наспір з іншим відомим київським архітектором Олександром Кобелевим, який вважав, що на такій нерівній ділянці взагалі неможливо нічого збудувати, не кажучи вже про те, щоб зробити це за такий короткий проміжок часу. Через нерівність ділянки, з одного боку споруда має 3 поверхи, а з іншого — 6. Як і міський музей, будинок зводився з використанням бетону, і особливо — бетонних паль, що стало новим інженерним і технологічним рішенням. На даху — переплетені дивовижні тварини, русалки, квіти, ланцюги, морські чудовиська, риби, жаби та інші істоти, через що будинок й отримав таку назву, адже люди бачили в усіх цих істотах «дивовижних химер».
Сьогодні в Києві є вулиця Владислава Городецького із забудовою початку ХХ століття, участь в якій брали вже згадані нами архітектори: Владислав Городецький, Едуард Брадтман, Георгій Шлейфер, а також Микола Яскевич, Микола Казанський і Мартин Клуг. Через вишукану архітектуру, вулицю неофіційно називали «Київським Парижем». На жаль, не всі будівлі пережили Другу світову війну.
Зараз Київ активно забудовується, що природньо для великого міста, і ще й столиці України, проте важливо зберегти пам’ять про тих, хто розбудовував його понад 100 років тому й залишив нам шедеври архітектури, впізнавані у всьому світі.
