Конституція України: оберіг державності та європейських демократичних політико-правових традицій
Щорічно 28 червня в Україні відзначається державне свято – День Конституції України.
Рівно 30 років тому, 28 червня 1996 р., на п’ятій сесії другого скликання Верховної Ради України було ухвалено Конституцію України, що стало важливим етапом у державотворчих процесах незалежної України на пострадянському і європейському просторі. У вступній частині головного нормативно-правового акту зазначено: «Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України».
Конституція України є основним законодавчим документом, в якому врегульовано головні політико-правові засади держави і суспільства.
Перша відома пам’ятка права України-Русі є «Правда Руська» епохи Середньовіччя часів правління Ярослава Мудрого, в якій закладено головні принципи унормування політичних, соціальних та економічних процесів. У наступні історичні періоди застосовувалася низка теоретико-правових інструментів у впровадженні правової традиції конституційного процесу щодо врегулювання суспільно-політичних процесів на українських землях.
Значну роль відіграла Конституція Пилипа Орлика 1710 р. – «Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорізького», в якій було зафіксовано права та обов’язки виборців і державної влади Гетьманщини з чітко визначеними умовами їх дотримання, а також врегульовано інші аспекти суспільно-політичного життя.
У період Національно-Визвольних змагань 1917–1921 рр. ухвалено законодавчі акти, спрямовані на створення незалежної та суверенної української держави.
За радянської доби в Українській РСР діяла Конституція 1938 р., а згодом, у 1977 р., було прийнято новий основний закон республіки. З проголошенням незалежності перед державною владою постало завдання створення нового Основного Закону України.
Впродовж 1991–1996 рр. відбулося чимало організаційно-правових заходів у закладенні основ нової Конституції України. Врешті, 28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України європейського зразка. Основний Закон України складається з Преамбули і 15 розділів, які регулюють суспільно-політичне життя в державі. Конституція визначає Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Принагідно дякуємо Захисникам і Захисницям України, які боронять територіальну цілісність, національні інтереси та суверенітет нашої держави від російської агресії, захищаючи положення Основного Закону України.
