Із 2 до 21 серпня 1874 року в Києві відбувся ІІІ Археологічний з’їзд, що став важливою віхою в розвитку науки й започаткував новий етап комплексного вивчення історії українських земель від найдавніших часів до сучасності. Представлені доповіді були присвячені археології, етнографії та історії. Із 204 учасників 126 були вихідцями з України. Київський з’їзд, на відміну від двох попередніх, набув міжнародного характеру: у ньому взяли участь сербські, чеські, хорватські та французькі вчені.
Одним із головних організаторів з’їзду став професор Київського університету Володимир Антонович. Він підготував археологічну карту берегів Дніпра від Вишгорода до гирла Росі, провів низку наукових екскурсій та організував масштабні археологічні виставки, на яких демонстрували старожитності різних епох.
Програма ІІІ Археологічного з’їзду не обмежувалася пленарними засіданнями та науковими доповідями. Її важливою складовою стали екскурсії до визначних археологічних пам’яток і польові дослідження, що сприяли популяризації української археології. Учасники з’їзду відвідали Софійський собор, Кирилівську церкву, Києво-Печерську лавру та церкву Спаса на Берестові. Для оглядової екскурсії археологічними пам’ятками берегів Дніпра київський міський голова Павло Демидов надав пароплав. Учасники екскурсії побували у Витачеві, Ржищеві та Трахтемирові.
Незабаром відбулася поїздка до Вишгорода, де під керівництвом графа Олексія Уварова провели археологічні розкопки фундаментів стародавньої церкви святих Бориса і Гліба. Результати цих досліджень були опубліковані у «Працях ІІІ Археологічного з’їзду», їх перебіг описав у своїх спогадах Микола Костомаров, а пам’ятки Вишгородщини було нанесено на археологічну карту Володимира Антоновича.
Основним центром підготовки та проведення з’їзду став Київський університет Святого Володимира, де відкрили масштабну експозицію. Відвідувачі могли побачити предмети доби палеоліту, трипільської культури, скіфські старожитності, зброю, предмети побуту, а також церковні реліквії. Виставка мала величезний успіх і стала потужним поштовхом для розвитку музейної справи та пробудження інтересу до української історії й етнографії.
У 1878 році було видано два томи «Праць ІІІ Археологічного з’їзду», у яких вміщено інформацію про підготовку події, список делегатів, протоколи засідань та тексти виголошених доповідей. Ці видання стали не лише офіційною документацією роботи з’їзду, а й важливим джерелом для вивчення стану археологічної науки ХІХ століття, її проблематики, методів дослідження та кола наукових інтересів учених тієї доби. Окремим ілюстративним додатком став «Атлас», який містив 25 таблиць із картами, кресленнями та зображеннями археологічних пам’яток. Він доповнював і унаочнював опубліковані доповіді візуальним матеріалом, забезпечував наукову фіксацію представлених пам’яток і артефактів, що значно підвищувало джерельну цінність усього видання.
ІІІ Археологічний з’їзд став одним із найважливіших наукових форумів ХІХ століття. Його проведення сприяло розвитку української археології та історичної науки, заклало підвалини музейної справи, привернуло увагу до багатої культурної спадщини України й подальших досліджень її минулого. З’їзд узагальнив наявні наукові знання, визначив нові напрями наукових пошуків, сприяв налагодженню співпраці між ученими різних регіонів і країн та популяризації історико-культурної спадщини серед широкої громадськості. Опубліковані матеріали та рішення з’їзду тривалий час залишалися важливим орієнтиром для розвитку археологічної науки й охорони пам’яток.
